Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.03.2016 року у справі №917/1590/14
Постанова ВГСУ від 02.06.2015 року у справі №917/1590/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 917/1590/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство);

Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015

зі справи № 917/1590/14

за позовом Товариства

до Підприємства

про стягнення 40 404 355,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Міняйло Г.Ю.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальших змін розміру позовних вимог) про стягнення коштів у сумі 40 404 355,32 грн., з яких: 30 057 120,06 грн. основного боргу; 3 172 670,78 грн. пені; 1 250 654,71 грн. - 3 % річних; 5 923 909,77 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського Полтавської області від 09.12.2014 (суддя Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 (колегія суддів у складі: Івакіна В.О. - головуючий, судді Камишева Л.М. і Черленяк М.І.):

- позов задоволено частково;

- з Підприємства стягнуто на користь Товариства 316 527,90 грн. пені, 1 248 0002,83 грн. - 3% річних, інфляційних нарахувань у розмірі 5 596 968,63 грн., а також 72 470,49 грн. судового збору;

- у стягненні пені в сумі 2 856 142,88 грн., 3% річних у сумі 2 651,88 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 326 941,14 грн. відмовлено;

- у частині стягнення 30 057 120,06 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення суми пені на 2 855 403,70 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Товариству за рахунок Підприємства судові витрати. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами вимог статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Підприємство у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норма матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства та про необхідність задоволення касаційної скарги Підприємства з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

25.09.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір № 75-ТЕ(Р)-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 75-ТЕ(Р)-24), відповідно до якого:

- продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (пункт 1.2);

- продавець передає покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 62 831 210 тис. куб. м спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року (пункт 2.1);

- ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ (пункт 5.1);

- ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість, всього з ПДВ 1 309,20 грн. (пункт 5.2);

- оплата за газ, що передається згідно з пунктом 2.1 Договору № 75-ТЕ(Р)-24, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з дати підписання акта приймання - передачі газу, зазначеного у пункті 3.3 цього договору (пункт 6.1);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору № 75-ТЕ(Р)-24 покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2);

- цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 30.09.2013 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1).

Товариство протягом січня-серпня 2013 року зобов'язання за Договором № 75-ТЕ(Р)-24 виконало, передавши покупцю природний газ в обсязі 62 831,21 тис.м на суму 82 258 620,18 грн. Підприємство свої зобов'язання за Договором № 75-ТЕ(Р)-24 виконало неналежним чином, що стало підставою для звернення Товариства до господарського суду з позовом про стягнення 40 404 355,32 грн.

02.10.2014 Товариством та Підприємством разом з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, укладено договір № 569/30 про організацію взаєморозрахунків (далі - Договір № 569/30).

Предметом Договору № 569/30 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (пункт 1 Договору № 569/30).

Відповідно до пункту 10.2 Договору № 569/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору № 75-ТЕ(Р)-24.

Пунктом 15 Договору № 569/30 сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

За умовами Договору № 569/30 сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у загальному розмірі 30 057 120,06 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Відповідач свої зобов'язання за Договором № 75-ТЕ(Р)-24 виконав, сплатив позивачу грошові кошти у сумі 30 057 120,06 грн. на підставі Договору № 569/30, що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2014 № 8; таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Товариством було подано розрахунок пені за період прострочення виконання Підприємством грошового зобов'язання; згідно із здійсненим судом перерахунком сума пені складає 3 165 279,04 грн.

Підприємство є суб'єктом господарювання зі специфічним видом діяльності - виробництво теплової енергії, що споживається населенням, підприємствами, установами та організаціями Полтавщини. Наявність заборгованості пояснюється не виключно незадовільним фінансовим станом відповідача, а й об'єктивними причинами, зокрема, заборгованістю державного бюджету України з різниці в тарифах. Сума пені нарахована позивачем виключно на грошові зобов'язання з вересня по грудень 2013 року за Договором № 75-ТЕ(Р)-24.

Підприємство не може впливати на компенсації з державного бюджету України на пільги і субсидії, які надаються споживачам підприємства на оплату послуг з централізованого опалення відповідно до чинних нормативних актів України.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені до 90 % та стягнути з Підприємства пеню в сумі 316 527,90 грн., а в частині стягнення пені в сумі 2 856 142,88 грн. - відмовити.

З Підприємства підлягає стягненню (згідно із здійсненим судом перерахунком) 3 % річних у сумі 1 248 002,83 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5 596 968,63 грн.

Причиною подання касаційних скарг стало питання про наявність або відсутність підстав для часткового задоволення позову.

Судові рішення в частині припинення провадження у справі в частині стягнення 30 057 120,06 грн. основного боргу не є предметом касаційного оскарження.

З висновками попередніх судових інстанцій у частині задоволення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань погодитися не можна з урахуванням такого.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскаржувані (в зазначеній частині) судові рішення цим вимогам не відповідають.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що за умовами Договору № 569/30 передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору № 75-ТЕ(Р)-24.

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи може відповідач, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері виробництва теплової енергії, що споживається населенням, підприємствами, установами та організаціями та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в даній галузі самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, та чи наявна вина Підприємства у простроченні платежів за газ.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

У решті прийняті по суті справи судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та сторонами не оскаржуються.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити.

3. Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 зі справи № 917/1590/14 скасувати в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

У решті згадані рішення і постанову залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко